Іван Франко відомий широким доробком у багатьох сферах нашої — і не тільки — літератури, а крім того, він часто вперше порушував гострі соціальні питання. Хоча у листах Франко не послуговується словом «фемінізм», а пише «емансипація», «жіноче питання» тощо, а проте зараз дослідники називають його чи не першим українським феміністом — і не дарма. Крім студій та критичних статей про «жіночу неволю» в суспільстві, підтримки жінок-письменниць, Франко також неодноразово висвітлював питання несправедливості становища жінки у художніх творах. Збірка «Сойчині крила» містить три такі оповіді. Письменник пише про сильних жінок в обставинах непереборної сили, у соціумі, неготовому до змін та прогресу. Він протиставляє героїнь жорстокому світові й веде читачів їхніми слідами напруженим темпом, між тим точно відтворюючи тогочасні реалії й підводячи до роздумів про причини таких подій.