Ті, хто читав про маленьку Хуху-Моховинку, навряд чи знають, ким був її автор — Василь Королів-Старий. За своє насичене життя він устиг попрацювати і ветеринаром, і редактором, і малярем, і викладачем, і письменником. У пам’яті українців він тісно пов’язаний із творами для дітей, але за добрими казками про Нечисту силу захована багатогранна і непересічна душа, сповнена глибоких думок і любові до України. Василь Королів-Старий зміг виїхати в еміграцію і так врятувався від долі своїх репресованих сучасників. Крім того, він заохотив свою дружину Наталену Королеву до творчості, й потім вона навіть перевершила чоловіка у впізнаваності. В еміграції він працював на благо України до останнього подиху, але у спогадах обрав висвітлити не це. Натомість розповів силу-силенну добрих оповідок, як лише вміє оповідати дитячий — і не тільки — письменник. Окрім трьох оповідань про буденність очима дітей, у книжці подано спогади автора «Згадки про мою смерть», які стали його останнім і найбільш значимим творінням.